неділя, 26 липня 2015 р.


Соматичниий інтелект - це наш основний інтелект, це розум всередині нашого тіла.

 
Такі вирази, як «я нутром відчуваю», «я слідував своєму серцю» або «в глибині душі я знав», мають на увазі, що інтелектом володіє не тільки мозок, але й інші частини тіла. Ще ми говоримо, що чогось «не переварюю», щось нам «розбиває серце», а щось «все кишки вимотує». Такі вирази - не просто метафори.  Тілесне відчуття: суб'єктивне переживання соматичного розуму. Не у всіх істот є когнітивний розум, але, щоб вижити і ефективно взаємодіяти з оточенням, всім живим організмам необхідний соматичний розум. Соматичний розум - це розум ссавців і первинна форма інтелекту у маленьких дітей.
Усередині тіла знаходиться цілісна система інтелекту і мудрості. Іноді ми живемо в гармонії з ним, а іноді - ні. Коли ми перебуваємо в контакті зі своїм соматичним розумом, то «живемо в тілі». Це означає, що в тілі знаходиться важлива частина нашої свідомості. Тіло живе і дихає тільки в поточний момент часу, і коли ми перебуваємо в контакті зі своїм соматичними знаннями, частина свідомості також заякорена в поточному моменті. Ми можемо бути зайняті завданням, яке вирішуємо, взаємодією, інтелектуальною діяльністю або чимось ще, але при цьому наша свідомість одночасно вкорінена в тілі, в постійній мінливості всесвіту фізичних відчуттів і почуттів. Завдяки цьому у нас є доступ до великого і наповненого ресурсами сховища інформації, яке збагачує наші переживання.
Коли ми говоримо, що хтось «живе в голові» або «відрізаний від тіла», це вказує на відсутність доступу до величезного світу соматичного досвіду та інтелекту. Коли ми «живемо в голові», зазвичай це означає, що ми не усвідомлюємо поточний момент і своє тіло, що ми втратили з ними контакт. Часто це супроводжується певними емоційними або фізичними проявами: дихання стає поверхневим або прискореним, ми швидко говоримо, у нас напружуються плечі, шия та обличчя, ми відчуваємо відчуття тривоги, стресу або стискання.І навпаки, коли ми «заземлені» в тілі і в поточному моменті, ми фізично розслаблені, дихаємо повільніше і глибше, почуваємося спокійно. Коли тіло щасливе, наші емоції позитивні, а розум спокійний.



Нейрогастроентерологія і мозок в животі
 

Одним з видів «мозку» в тілі називається ентеричним мозком або ентеричною нервовою системою («ентеро» буквально означає «всередині кишечника», від давньогрецького ентерон, «кишечник»). Ця система містить 100 мільйонів нейронів - більше, ніж хребет. Її називають «другим мозком» людського тіла. Мозок кишечника дуже важливий для здоров'я і щастя людини, а також відіграє важливу роль в ситуаціях дискомфорту і стресу. Безліч розладів травлення, наприклад коліт і синдром гострого живота, викликані проблемами в ентеричній нервовій системі.
 «Мозок в животі» отримує і відправляє імпульси, запам'ятовує досвід і реагує на емоції, як і клітини головного мозку.
Нейрони ентеричної нервової системи розташовані в «капсулах» тканини уздовж стравоходу, шлунка, тонкого кишечнику і товстої кишки. Її клітини подібні клітинам мозку і формують складну мережу, що дозволяє їй діяти незалежно, вчитися і запам'ятовувати, завдяки чому ми й можемо «відчувати нутром».
Отже, у нас в животі перебуває щось на зразок мозку кішки. Коли кішка всім задоволена, вона муркоче. Але якщо їй щось загрожує, вона шипить: «Шшшшшшшш!» Коли центральна нервова система стикається із загрозливою ситуацією, вона виділяє в кров гормони стресу, які готують тіло до реакції на стрес: боротися або бігти. В системі кишечника знаходиться безліч сенсорних нервів, які стимулюють вироблення цих хімічних речовин, - і тоді у нас виникає відчуття, що ми «нервуємо».
Сучасні дослідження також показують, що стрес, особливо в ранній період життя, може стати причиною хронічних гастро-ентерологічних розладів. За деякими даними близько 70% пацієнтів, які звертаються зі скаргами на хронічні гастро-ентерологічні захворювання, в дитинстві пережили травми, наприклад втрату когось із батьків, серйозну хворобу, смерть значущих інших ...

Цікаво відзначити, що в традиційних культурах усіх континентів вважалося, що живіт - це священний «будинок душі». У японських бойових мистецтвах, китайській медицині, танцях Африки, Індії, Полінезії, індіанців Північної Америки, народів Близького Сходу та Європи є практики для активації енергії живота, щоб пробудити «душу-силу» в центрі тіла. Центр живота, який японці називають словом хара, у багатьох бойових мистецтвах і цілительних практиках вважається «ядром» тіла, і фізичним, і енергетичним. Це центр сили і рівноваги, що охоплює кілька органів тіла. У харе починаються ноги, пов'язуючи її з землею, створюючи заземлення і дозволяючи нам рухатися. Більше того, хара вважається джерелом життя і чимось на зразок духовного центру. Його розвиток допомагає досягти майстерності, сили, мудрості і спокою.
 

 
Ось проста вправа, яку можна використовувати, щоб встановити і зміцнювати зв'язок з «розумом в животі».

1. Сядьте зручно, з «прямою спиною» - щоб хребет був випростаний, але розслаблений; стопи повністю стоять на підлозі. Покладіть долоню однієї руки на живіт. Великий палець знаходиться на рівні пупця, а інші пальці - нижче. Покладіть другу долоню ззаду, на поперек, точно навпроти долоні, що лежить на животі.
2. Розслабтеся і глибоко дихайте животом. Уявіть собі струну, натягнуту між центрами обох долонь. Постарайтеся побачити її, відчути її, опишіть її.
3. Знайдіть центр струни. Зосередьте на ній увагу і зробіть кілька вдихів і видихів. Зверніть увагу на те, які образи і відчуття у вас виникають. Спостерігайте, як виникає відчуття зв'язку з «мозком живота»  У вас з'явиться почуття спокою, розслаблення і рівноваги.

субота, 18 липня 2015 р.


Психологи і НЕ психологи



Уявіть собі, що ви сидите в закритій консервній банці. І щось зверху весь час стукає, і стукає, і стукає. Ви вже, начебто все  оглянули, кожен міліметр - нічого не знаходите. А воно все стукає, і стукає, і стукає. І, сидячи в банці, шукаєте відповідь. Самі і у інших цікавитеся. І одного разу вам ззовні спокійно кажуть: "Та це по кришці вашої банки тарган бігає. Лапками шкребе." Вам самому цього таргана довіку б не побачити. Ви ж всередині. А тепер давайте розберемося, за яких умов той, хто вам про таргана розповів, - психолог, а за яких - ні. Щоб не переплутати в разі чого.

1. Якщо ви живете у своїй банці цілком добре і приємно, а хтось раптом стукає і кричить: "Гей! А по вашій банці огидний тарган лазить!" - Це НЕ психолог.

Психолог без вашого запиту ваших тарганів ганяти не буде. Навіть якщо він їх дуже добре бачить.

2. Якщо той, хто вам розповів про таргана - ваш родич, друг або знайомий, і тарганів ваших ганяти пристрасть як любить - це НЕ психолог.

Психолог не буде ніколи займатися тарганами своїх рідних і добрих знайомих. Бо тоді він буде теж всередині банки. А звідти таргана не видно. А ще психолог знає про те, як небезпечно ганяти тарганів своїх близьких.


3. Якщо, побачивши таргана, хтось починає верещати "О, це тара-ака-а-ан! Огидно! Як ви таке допустили?" - Це НЕ психолог.

Психолог, щоб не боятися тарганів, постійно їх вивчає - походження, будову, спосіб життя. І пройшов особисту психотерапію на предмет розуміння і прийняття тарганів.

І, що найважливіше, психолог пам'ятає, що психологія - це наука. Мораль, смаки і мода до неї не мають ніякого відношення. Тому психолог не верещить, побачивши щось, противне моралі. Він працює з фактами. А факти не добрі і не погані. Вони просто є.

понеділок, 13 липня 2015 р.

Психологічне консультування.  




До консультант
а люди звертаються за психологічною допомогою, порадою для подолання труднощів в самих різних ситуаціях повсякденного життя. Мета діяльності психолога-консультанта - допомогти людям вирішити життєві кризи, підвищити їх здатність вирішувати проблеми і самим приймати рішення. До психолога-консультанта часто звертаються з питань міжособистісних відносин, зокрема, подружніх, сексуальних, а також відносин з дітьми. Йому доводиться мати справу з проблемами взаємин людей у сфері суспільного життя. Психолог допомагає людям подолати психологічні бар'єри, розвинути в собі певні якості шляхом відповідного психологічного тренінгу.

Психологічна допомога надається на основі застосування психологічних знань і умінь.

Психологічне консультування як вид психологічної допомоги адресовано психічно нормальним людям. Психологічна консультація покликана розширити межі самопізнання людини, її здатність сприймати психічний світ людей ширше і на цій основі бачити більше число варіантів поведінки в тій чи іншій ситуації.
Консультування відрізняється від психокорекції і психотерапії, які направлені на вирішення глибинних психологічних проблем.


У термінологічному відношенні корисно розрізняти консультування як вид діяльності і консультацію як безпосередньо консультаційну бесіду. Консультування як форма роботи професійного психолога використовується в будь-якій сфері, де необхідні психологічні знання. Це може бути консультування в педагогічній сфері, у сфері промислового виробництва, бізнесу та управління, у сфері проблем здоров'я і т.д.

Однак нерідко роботу психолога-консультанта виділяють як самостійної сфери професійної діяльності психолога. У вітчизняній психології професія психолога-консультанта ще не стала досить поширеною.

У міжнародній практиці ця професійна спеціалізація утвердилась з 50-х років XX століття.  
Важливою причиною цього була необхідність відрізняти консультування від клінічної психології, орієнтованої на психотерапію і лікування психопатологій.


У той же час психологічне консультування і психотерапія нерідко до цих пір розглядаються як єдина психологічна професія. У них використовуються загальні психологічні ідеї та методи. До числа найбільш авторитетних у світі концепцій психотерапії та психологічного консультування в даний час відносяться психоаналіз, аналітична психологія К.Г. Юнга, індивідуальна психологія А. Адлера, тілесна психологія В. Рейха, гештальттерапия Ф. Перлза, біхевіоризм Б. Скіннера, гуманістичний підхід К. Роджерса, трансперсональна психологія (С. Гроф, К. Уілбер). Консультант в своїй роботі може спиратися на ідеї та методи, розроблені в будь-якій одній психологічній школі або комбінувати їх самостійно при вирішенні конкретних завдань психологічної допомоги клієнтові.

        Збагачуємо свій емоційний світ !

З власного досвіду, хочу сказати, скільки б не проходила терапію в групі, постійно отримую новий емоційний досвід. В такі миті не знаю як правильно назвати свої емоції, оскільки вони для мене нові, але важливо не те як їх назвати, а те – які вони, приємні чи ні. Збагачуємо свій емоційний світ !

Трохи про базові емоції(за класифікацією К.Ізарда):
  1. Інтерес – позитивне переживання. Інтерес відіграє важливу мотиваційну роль у формуванні та розвитку навичок, умінь, інтелекту і творчих прагнень, забезпечує працездатність.
  2. Радість – активне внутрішнє задоволення, переживання впевненості в собі, власної значущості, успіху своєї діяльності. Домінування цієї емоції комфортне для людини.
  3. Подив – пов’язаний зі сприйняттям чогось раптового, несподіваного, неочікуваного.
  4. Сум – зневіра, безнадія, ізоляція. Ця емоція гальмує розумову і фізичну активність.
  5. Гнів – обурення, невдоволення чимось. Гнів – один із компонентів агресивної мотивації. Контроль над нею відіграє важливу роль у процесі соціального розвитку.
  6. Відраза – украй неприємне відчуття, викликане чимось бридким, огидним, потворним.
  7. Презирство – переживання глибокої зневаги до когось (чогось) морально низького. Презирство призводить до збільшення почуття власної значущості і до знецінювання об’єкта презирства.У ситуаціях, що активізують гнів, водночас актуалізуються емоції відрази та презирства. Комбінація цих трьох емоцій розглядається як тріада ворожості.
  8. Страх – відчуття сильного переляку, боязні когось (чогось). Переживання страху сприймається як загроза особистій безпеці, супроводжується почуттям невпевненості, незахищеності, неможливості контролювати ситуацію.
  9. Сором – невдоволення собою, яке викликає бажання сховатися, втекти.
  10. Почуття провини –переживання порушень моральних та етичних норм.


Інші емоції, відповідно до теорії К. Ізарда, є похідними. Особливості їх зовнішнього прояву визначаються за виразними рухами тіла, за інтонацією, тембром голосу. Виразні дії не лише визначають, але й формують почуттєву сферу.

                                                                                    http://keytochildrenhearts.blogspot.com/

пʼятниця, 10 липня 2015 р.



Іноді батьківські фрази застрягають в пам'яті на все життя і дуже багато можуть значити для дитини.
Якщо періодично нагадувати, що образу не можна тримати в душі довго, що потрібно бути щирим, що любові не потрібно боятися і не можна ховати її всередині, тоді характер дитини поступово почне змінюватися.
Якщо пояснити, що хвороба і неприємність лікують душу,   дитині буде легше прийняти це.
Якщо пояснити, що люди, які кривдять нас, не винні, що це Бог дає нам очищення через приниження всього людського, значно менше буде претензій до людей.
Якщо нагадувати дитині, що людина - це спочатку Бог і любов, потім душа, наповнена любов'ю, потім дух і тільки потім тіло, залежність від цінностей навколишнього світу зменшиться, і дитина навчиться бути щасливою, незважаючи ні на що.

неділя, 5 липня 2015 р.



 Берн вказує, що Батько, Дорослий і Дитина - не абстрактні поняття, а феноменологічні реальності.

Як часто ми дивуємося самі собі, не розуміючи, що керувало нами в момент вчинення неадекватного вчинку. Що керує людьми, коли вони ведуть себе таким чином, що на наступний день стає соромно за самого себе?

Деколи в голові людини присутній цілий хор голосів, думок, оцінок і протилежно спрямованих суджень. Це і є нецілісність особистості. Звідки ж тут узятися ясності розуму?
Тривалі спостереження Еріка Берна підтвердили припущення про те, що три різних его-стани: Батько, Дитина, Дорослий властиві всім людям.  
Це як різні особистості всередині нас.У кожній людині наче зберігається та маленька особистість, який він був у свої три роки. У ньому присутні також і його власні батьки. Вони представлені в мозку записами реальних переживань тих внутрішніх і зовнішніх подій, найбільш значні з яких сталися протягом перших п'яти років життя. Існує і третій стан, що відрізняється від цих двох. Перші два стани названі Батько та Дитя, а третвй - Дорослий.

Для початку спостерігайте за собою. Навчіться чути себе - що ви говорите, як, з якою інтонацією. Пам'ятайте, що саме інтонація несе приховане послання. Відстежуйте себе і своїх близьких, в якому его-стані ви перебуваєте. Це дуже важливо для того,щоб розплутати клубок непорозумінь. Розплутати причинно-наслідкові зв'язки ваших страждань і душевного болю.