Що ж таке імідж сучасного учителя ?

Імідж (від англ. image — образ, вигляд, зображення) — це образ, система зовнішніх характеристик людини, що створюють або підкреслюють неповторну своєрідність особистості та завжди відображають індивідуальність.

Елементи іміджу сучасного учителя не обмежуються лише індивідуальним стилем учителя вони є невід’ємною складовою характеру й індивіду­альності людини, формуючи ставлення до неї інших людей. Те, як людину сприйматимуть оточуючі, здебільшого залежить саме від її іміджу.

Хто саме створює імідж взагалі?

·         По-перше, сама людина, яка придумує, як виглядати перед оточуючими та що повідомляти про себе.

·         По-друге, іміджмейкери-професіонали, які займаються ство­ренням іміджу відомих осіб: політиків, державних діячів, артистів та ін.

·         По-третє, значну роль у створенні іміджу відіграють засоби масової інформації — періодика, радіо, телебачення.

·         По-четверте, імідж створюють люди, які оточують особистість: друзі, рідні, співробітники.

Навіщо педагогові імідж?

Професія педагога є особливою. Учителі — це ті люди, які завжди перебувають у полі зору учнів, батьків, колег, виконуючи важливу соціальну місію.

Імідж — це своєрідний людський інструментарій, що допо­магає вибудувати взаємини з навколишнім світом.

Це не тільки візуальний образ, але й спосіб мислення, дій, учинків, уміння спілкуватися, мистецтво говорити й, особливо, слухати.

Правильно обрані тон розмови, тембр голосу, доречні рухи багато в чому визначають той образ, у якому вчитель з’являється перед учнями й колегами. Разом із тактом, освіченістю, діло­вими якостями зовнішність педагога є продовженням його до­стоїнств або ще однією негативною рисою, що заважає в житті та кар’єрі.

Пропонуємо вашій увазі анкету для того, щоб зрозуміти, на що у першу чергу звертають увагу учні.

Анкета для учнів щодо оцінювання вчителя

·         На що ви звертаєте увагу під час першої зустрічі з учите­лем?

·         Які якості вчителя як викладача ви цінуєте найбільше?

·         Чи важливо для вас те, як виглядає вчитель?

·         Чи вважаєте ви, що вчитель повинен одягатися відповідно до останніх тенденцій моди?

·         Чи важливими є для вас особистісні якості вчителя?

·         Чи цікавить вас особисте життя вчителя?

·         Чи впливає імідж учителя на ваше ставлення до предмета?

Дещо про привабливість

Американський психолог Дж. Міллер здійснив такий екс­перимент: дібрав фотографії «гарних», «звичайних» і «некрасивих» людей. Потім продемонстрував ці фотографії групі людей, бажаючи дізнатися їх думку щодо внутрішнього світу людей, які зображені на фотографіях.

«Гарних» було оцінено як упевненіших, щасливіших, урівно- иаженіших, енергійніших і багатших духовно. Психологи називають це «ефектом ореола».

Учитель зобов’язаний використовувати його у своїй роботі, адже кожний педагог повинен бути гарним в очах дітей, батьків ти колег. Звісно, успішна «самопрезентація» вимагає зусиль для підтримання створеного враження.

Першим кроком на шляху до створення «ефекту ореола» мож­нії вважати роботу над власним іміджем.

Візуальна привабливість — першорядна складова іміджу педа­гога. Тут важливе значення мають колірна гама робочого костюма, правильно зроблений макіяж і модна зачіска.

 Ми вважаємо привабливими людей, які…

·         Часто й охоче посміхаються.

·         Мають гарне чуття гумору.

·         Природно поводяться.

·         Веселі.

·         Часто й охоче говорять компліменти.

·         Обізнані на етикеті, дотримуються його.

·         Упевнені в собі.

·         Уміють посміятися над собою.

·         Допомагають оточуючим бути відвертими, вільно обговорювати свої проблеми.

·         Усвідомлюють свої обмежені можливості й те, що не мають відповіді на всі запитання.

·         Дружелюбні, з ними легко спілкуватися.

Якими є визначальні частини іміджу професіонала?

·         Висока самооцінка та впевненість у собі.

·         Віра в доброзичливість Усесвіту й віра в добру людину.

·         Соціальна й особиста відповідальність («я — причина всього позитивного й негативного в моєму житті»).

·         Бажання змінюватися й уміння ризикувати, але не занадто.

із чого варто починати?

З посмішки! Посміхаючись, ви починаєте подобатися людям. Посмішка «відкриває» нас, робить доброзичливими, відвертими в очах оточуючих, особливо дітей.

Також діти високо цінують учителя, який має почуття гу­мору.

Як слід одягатися?

Силует одягу пов’язаний із соціальним статусом.

Одяг високого статусу є «строгим», «офіційним». (Високостатусним уважається силует, наближений до витягнутого прямокут­ника з підкресленими кутами, а низькостатусним — наближений до кулі.)

Також важливим є колір одягу. У нашій країні ознакою ви­сокого статусу завжди була чорно-біла гама.

В одязі вчителя має відбиватися його статус, адже між учнями й учителем повинна виникати певна дистанція.

Отже, потрібно розумно сполучати вимоги моди зі своїм зов­нішнім виглядом і дотримуватися такого правила: бути одягненим занадто модно — ознака поганого смаку, відставати від моди теж неприпустимо, тобто необхідно одягатися модно, але так, щоб це не впадало в очі.

Що може нашкодиди доброму іміджу вчителя?

1.      Не слід одягатися ультрамодно. Незвичайний фасон одягу відволікатиме увагу учнів, занадто яскраві кольори в одязі вчителя стомлюватимуть та дратуватимуть дітей.

2.      Не варто навіть молодому вчителеві з’являтися в школі в шортах.

3.      Не втрачати відчуття міри: навчитися чітко визначати, коли необхідно надягати класичний костюм, коли — робочий халат, святкову сукню, а коли — светр і джинси.

4.      Не перетворюватися на «синю панчоху», тобто носити той одяг, що припав до душі й до лиця: витриманий, ошатний, помірно модний, елегантний.

5.      Не забувати, що одяг завжди повинен бути охайним, чистим, зручним і не заважати працювати із класом.

6.      Не носити тривалий час один і той самий одяг, бажано якнай­частіше комбінувати та прикрашати його.

7.      Не носити взуття босоніж, а також на занадто високих під­борах.

8.      Не подавати учням поганого прикладу, наприклад, перебу­ваючи в приміщенні у верхньому одязі, головному уборі. Це стосується як чоловіків, так і жінок.

Якими повинні бути очі вчителя?

Багато учнів, зустрічаючись уперше із учителем, звертають увагу на… очі. Тому під час уроку не слід використовувати за- Твмнених окулярів; добре, якщо учні бачитимуть очі вчителя.

Голос учителя: який він?

Голос повинен бути милозвучним і різноманітним!

Типові помилки учителів-початківців: занадто тихий голос (тоді учні не чують, перепитують одне одного, шумлять, відволікаються) або занадто гучний голос (такий голос дуже стомлює та дратує, особливо учнів зі слабкою нервовою системою та підвищеною чут­ливістю).

 Що призводить до втрати привабливості вчителя?

1.      Поява «любимчиків».

2.      Погана професійна пам’ять (якщо після декількох тижнів роботи із класом учитель нездатний назвати імена школярів, плутає їх характеристики), відсутність чітких меж і дистанції у взаєминах з учнями (особливо це проявляється у фамільяр­ному ставленні учнів до вчителя-початківця).

3.      Часто педагог утрачає авторитет своїх учнів через те, що не цікавить їх як особистість. На думку психологів, якщо відсутній інтерес до особистості вчителя, отже, нецікавим є предмет, що він викладає.

Саме учні надають вчителеві життєвої енергії. Як би не був професійно підготовлений учитель, але він зобов’язаний постійно удосконалювати свої особистісні якості, створюючи в такий спо­сіб власний імідж.

                            15 характеристик 

                  вчителя XXI століття:

КЛАС ОРІЄНТОВАНИЙ НА УЧНЯ І ПЕРСОНАЛЬНИЙ ПІДХІД

Оскільки учні мають доступ до будь-якої інформації, звичайно, немає змісту “годувати їх з ложечки” знаннями або вчити за принципом “всі однакові”. Учні мають різні особливості, цілі й потреби, і пропонувати персональний підхід не тільки можливо, але й бажано. Коли учні роблять власний вибір, вони наче «володіють» своїм навчанням, а це підвищує внутрішню мотивацію і вимагає більших зусиль – ідеальний рецепт для поліпшення результатів навчання!

УЧНІ  – ТВОРЦІ

Сьогоднішні учні мають найновіші технологічні інструменти, але, їх використання у багатьох випадках ледь виходить за рамки спілкування з родиною та друзями за допомогою чату, повідомлень або дзвінків. Навіть якщо учні в даний час вважаються цифровими аборигенами, багато з них –  далекі від виготовлення власного цифрового контенту. У той час як вони володіють власними дорогими пристроями з можливостями писати блоги, створювати інфографіку, книги, відео… у багатьох класах, як і раніше, їх просять вимкнути всі пристрої. А паперові зошити, на жаль, часто просто викидають. Якщо ж дати учням шанс, вони можуть створювати гарні і творчі блоги, фільми, або цифрові історії, якими вони будуть пишатися і ділитися з іншими.

ВИВЧЕННЯ НОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Для того, щоб мати можливість запропонувати учням вибір, в нагоді стане власний досвід і знання. Технології продовжують розвиватись, їх потрібно розуміти. Перевага в тому, що нові технології є новими як для новачків, так і досвідчених викладачів.  

БУДЬТЕ ГЛОБАЛЬНИМИ

Сучасні засоби дозволяють легко дізнатися про інші країни і людей з перших вуст. Звичайно, підручники ще достатньо важливі, але якщо можна було б вивчати мови, культури, розвивати комунікативні навички і фактично говорити з людьми з інших частин світу?!

Дивно, що хоча всі інструменти доступні, ми як і раніше дізнаємось про інші культури, людей і події зі ЗМІ. Варто навчати учнів, як використовувати такі інструменти, щоб  вони могли “відвідати” будь-який куточок планети.

ВИКОРИСТОВУЙТЕ СМАРТФОНИ

Ще раз: коли учні побачать свої пристрої в якості цінних інструментів, які підтримують знання (а не відволікають), вони почнуть їх використовувати з навчальною метою. Я пам’ятаю мої перші роки викладання, коли я не дозволяла використовувати мобільні телефони в класі, і пробувала пояснити кожне нове слово або відповісти на будь-яке питання самостійно. Сьогодні я навіть і не подумаю це робити!

Я дізналася, що різні учні мають різні потреби, коли мова заходить про те, що їм потрібна допомога з новими словами або пошуком відповідей на запитання. Тому немає необхідності витрачати час і щось пояснювати, що може бути корисно тільки одному або двом учням. Навчання полягає в тому, щоб зробити учнів незалежним і навчити їх шукати відповіді.

ВЕДІТЬ БЛОГ

Я писала про важливість блогів, як для учнів, так і для вчителів. Навіть мої новачки з англійської бачили, як важливо писати для реальної аудиторії і бачити їхню цифрову присутність.  Питання чи бути блогу, чи ні, більше не має стояти перед нами.

ЙДІТЬ В ОНЛАЙН

Ще один важливий пункт для зменшення паперової роботи – організувати навчальні матеріали для своєї діяльності на своєму власному веб-сайті.  Давайте посилання на онлайн ресурси і пропонуйте дискусії онлайн. На відміну від паперової роботи це дозволяє учням  обмінюватися думками і ресурсами у більш організованій формі.

СПІВПРАЦЮЙТЕ

Технології дозволяють співпрацювати з іншими вчителями та учнями. Створення цифрових ресурсів, презентацій та проектів разом з іншими педагогами і учнями зробить діяльність у класі реальною. Співпраця повинна виходити за рамки спільного використання документів за допомогою електронної пошти або створення PowerPoint презентації. Багато великих ідей ніколи не виходять за рамки розмови або паперу, що є великою втратою! Співпраця в глобальному масштабі може змінити весь наш досвід!

ВИКОРИСТОВУЙТЕ TWITTER

Участь у Twitter-чаті є найбільш дешевим і ефективним способом організувати свою власну аудиторію, що залишатиметься в курсі досліджень, ідей і питань у певній галузі. Ми можемо рости професійно і розширювати наші знання, якщо щодня розмовляємо про свою працю.

ЗАЛУЧАЙТЕ ОДНОДУМЦІВ

Залучайте однодумців!  Знову ж таки, сьогоднішні інструменти дозволяють зв’язатись із будь-ким у  будь-якому місці, у будь-який час. У вас є питання до експерта або колеги? Просто підключіть їх за допомогою соціальних медіа!

ЗАСТОСОВУЙТЕ ПРОЕКТНО ПОБУДОВАНЕ НАВЧАННЯ

Сьогодні учні мають доступ до оригінальних документів, текстів, експертів зі всього світу, а також однодумців, що вивчають такий самий предмет в іншому кутку світу. Вони повинні розвивати в собі здатність критично мислити та ставити правильні запитання, проводити дослідження, контактувати експертів та створювати проекти, користуючись ресурсами, що вже є у них в руках. Все чого потрібно їм від вчителя – це супровід!

БУДУЙТЕ ПОЗИТИВНУ ПОВЕДІНКУ ОНЛАЙН

Це може видаватись очевидним, але  для сьогоднішніх вчителів важливо моделювати, як правильно використовувати соціальні медіа, як виробляти і публікувати цінний контент,  як організувати спільне використання ресурсів онлайн. Підтримання професійної поведінки і в класі, і онлайн допоможе побудувати позитивну поведінку учнів.

ПРОГРАМУЙТЕ

Це може здатися складно, але кодування не що інше, як певний рівень грамотності в наш час. Як олівець або ручка були “інструментами” XX століття, сьогодні вчитель повинен вміти працювати з сьогоднішнього ручкою і олівцем, тобто, комп’ютером. Програмування дуже цікаво вивчати. Коли напишеш сторінку на HTML – дивовижні почуття!  

БУДЬТЕ ІННОВАЦІЙНИМИ

Я запрошую вас розширити вашу скриньку інструментів і спробувати нові способи викладання, яких ви ще не пробували – навчайте за допомогою соціальних медіа, замініть підручники на веб-матеріали. Не заради самих ресурсів, а заради учнів!

З тих пір, як я почала використовувати TED-ролики і робити власні події на основі цих відео,  мої учні стали давати мені більш позитивні відгуки. Вони люблять використовувати Facebook для обговорення та анонсів з класу. Вони цінують новинки – НЕ нові інструменти, але нові, більш продуктивні і цікаві способи їх використання.

ПРОДОВЖУЙТЕ ВЧИТИСЬ

Оскільки нові технології продовжуватимуть з’являтись, навчання і призвичаювання до них є надзвичайно необхідним. Добрі новини – це завжди весело, і навіть 20 хвилин в день – це довгий шлях!

 Як завжди, діліться своїм баченням і коментуйте!

Щасливого викладання у XXI столітті!

Авторка: Tsisana Palmer , ESL Instructor/Intensive English Program

Переклад на українську: Лілія Боровець

Вчимося лінькуватості!

Роздрукуй і на холодильник!

Як не дивно, практика показує, що почати працювати  набагато простіше, ніж почати відпочивати. Робота затягує. Тому, якщо ви вже 4 місяці через роботу не вибиралися навіть на прогулянку,  ці заповіді для тебе, повчись цьому великому мистецтву відпочинку:

1.       Полюби своє ліжко як себе самого.

2.       Якщо бачиш, що хтось відпочиває, допоможи йому.

3.       Робота - це святе, не чіпай її.

4.       Якщо можеш що-небудь зробити завтра, не роби цього сьогодні.

5.       Якщо відчуваєш бажання працювати, сядь посидь, і все пройде.

6.       Якщо робота - це здоров'я, то нехай працюють хворі.

7.       Народжуються втомленими, а живуть для того, щоб відпочивати.

        

     

  І відпочиньте вже нарешті!

вчителювання vs вчителькуватість

Автор: Віктор Громовий, освітній експерт, заслужений вчитель України.

Так, це я придумав неологізм «вчителькуватість» і навіть написав статтю про професійні хвороби вчителів! Див.: Громовий В. Професійні хвороби вчителів, або Хто нам лікар? // Завуч (газ.) (Шкільний світ). -2005. -№35. - С. 3-4.

Від лінчування розлюченими колегами, мене рятує лише те, що я самокритично збагатив нашу педагогічну думку ще й терміном «директоруватість».

Почну з дефініцій.

Вчителювання (анг. Teaching), – це професійна дія людини, яка навчає.

Вчителькуватість, – це характеристика певного явища чи риса тієї чи іншої людини.

На мій погляд, вчителькуватість є жахливою професійною хворобою вчителів. Вчителькуваті – це ті, для кого професія учитель не є помираючою, а вже давно померла. Та нікуди дітись, треба з огидою «перти плуга»…

Мій досвід «включеного спостереження» дає підстави для припущення, що вже після першого року роботи у 30% вчителів з'являються перші симптоми вчителькуватості. Серйозні ознаки цієї професійної хвороби є у половини вчителів з 10-річним стажем роботи.

Вчителькуватість притаманна не лише тим, хто має диплом педагогічного ВНЗ і працює в школі. Цей діагноз може бути поставлений будь-кому. Наприклад, я пишу у ФБ про проблеми у сфері навчального книговидання, а мені у відповідь вчителькувата профспілкова дама з партійною зачіскою пише чергові повчання, бо саме вона і тільки вона найкраще знає, що мені робити і як жити далі…

Характерні ознаки носіїв «вчителькуватості»:

·         Вони мають на все єдино правильну відповідь, грішать менторством і фальшивим пафосом.

·         Відчувають гнітюче безсилля (дається взнаки навчена безпорадність), тому воліють витрачати свою енергію не на творчу діяльність, а на пошук, викриття і покарання «винних».

·         Мають звичку нарікати на дітей-батьків-владу-долю, створюючи загальний депресивний емоційний фон у школі.

·         У них відсутня адекватність у самооцінці, вони так чи інакше демонструють небажання вчитись новому, не мають мотивації до саморозвитку.

·         Вони є рабами Матриці (ревно пильнують за дотриманням звичаїв і традицій системи).

·         Вони є носіями стійкої емоції невдоволення собою, людьми навколо і світом в цілому, мають характерний відчужено-незадоволений вираз обличчя, їм катастрофічно бракує почуття гумору.

·         Вони мають специфічну зовнішність та мімічну маску (вираз обличчя, зачіски, стиль одягу тощо).

·         Їм притаманне патологічне «жабодавство», яке призводить до домінування принципу «взаємнопоїдання», взаємного знищення. Вони сіють і сіють не «розумне, добре, вічне», а зневіру і зловтіху, підставляють підніжку тоді, коли варто було б підставляти плече...

Серед вчителькуватих часто трапляються освітянські енергетичні вампіри, а то і відверто токсичні люди.

Це про них, вчителькуватих, Етьєн Рей писав: «Бувають нещасні створіння, у яких є серце, щоб страждати, але немає серця, щоб любити». Саме такий типаж висміюється у відомому єврейському анекдоті:

—Рабіновіч,ви страждаєте від спеки?
— Я страждаю завжди...

Так, - справжньому вчителюванню!

Ні, - «вчителькуватості»!

                                                                    Посилання  http://osvita.ua/blogs/49626/