"Дбайлива Мати", яка вибрала собі зловісну установку "жити заради дітей". Але якщо розібратися, то про дітей, про їх бажання та потреби не йдеться. Чадо мусить відповідати, виконувати ряд умов, або хоча б бути "не гірше інших".
"Дбайлива Мати" в своїх владних спробах тримати
все під контролем прагне видресирувати слухняних звірків, які б покірливо
"робили все як треба", були "хорошими хлопчиками і
дівчатками". Про зворотний бік
материнської любові, що приносить багато страждань і дітям, і матерям,
розповідає фотопроект Анни Радченко
"Зворотній бік материнської любові"
Жінка прийшла до Бога, щоб задати лише одне питання:
- Господи, чому я намагаюся жити по совісті і за законами, нікого не ображаю, з усіма м'яка і привітна, багато працюю, а щастя все немає і немає?
- А ти як думаєш, чому? - Запитав Господь.
- Це через маму.У мене була дуже жорстока мама. Вона ніколи мене не пестила, не хвалила, не схвалювала, не підтримувала, тільки критикувала, ображала, принижувала і лаяла. Я ніколи не могла їй довіритися, тому що вона висміювала мене і розповідала мої дитячі таємниці всім, та ще зі своїми іронічними коментарями. Вона тиснула на мене і заганяла в жорсткі рамки, мені навіть дихати важко було. Вона обмежувала мою свободу і не давала мені волі. Вона нав'язувала мені свої правила і забороняла багато чого. Мені навіть плакати заборонялося!
- Я намагалася, дуже старалася, але зараз думаю, що все це було марно, - сумно відповіла вона. - Я весь час намагалася довести мамі, що багато чого можу. Я відмінно вчилася, працювала не за страх, а за совість, допомагала людям, я з усіх сил намагалася бути хорошою дівчинкою, щоб мама мене оцінила і сказала: «Ну, ось тепер ти молодець, і я пишаюся тобою».
- Ти домоглася мети?
- Ні. Минуло багато років, але нічого не змінилося. Вона як і раніше незадоволена мною, і весь час намагається мене зачепити, принизити, засмутити. Вона все така ж. І її слова і вчинки ранять мене все так само боляче.
- Це означає, що і ти все така ж, - пояснив Господь. - Яка була, така і є. Ти - Жертва. А якщо є Жертва, обов'язково повинен з'явитися і Тиран. Для тебе цю роль погодилася виконати твоя мама.
- Але я давно вже не дитина! Я виросла! - Заперечила жінка, яка здавалася ображеною. - Чому ж у моєму житті Тиранів стало ще більше? Мене тиранять всі кому не лінь: мама, начальники, навіть товариші по службі!
- Тому що ти все ще не приймаєш відповідальність на себе, шукаєш винних і ображаєшся на маму і на мене за те, що ми зробили тебе слабкою. Ну так ми не проти - стань сильною!
- Я вже інша, я прожила півжиття, народила своїх дітей, я змінилася, я досягла певних успіхів!
- Нічого не змінилось! І всі твої досягнення втрачають цінність, тому що вони здійснювалися не з чистих спонукань.
- А з яких же? - Образилася й була вражена вона.
- З міркувань гордині. Мама тебе принижувала - ти хотіла над нею піднестися. Мама тебе критикувала - тобі хотілося їй довести, що ти не така. Ти не відчуваєш себе щасливою, бо твоя кінцева мета була свідомо недосяжною. Ти не хотіла змінитися сама, ти хотіла, щоб змінилася мама.
- Так, мабуть, ти правий, - подумавши, сказала жінка. - Напевно, так і є. Але я все одно не розумію: чому вона зі мною так поводилась? За що? Що я їй зробила?
- Нічого. У тому-то й річ, що ти їй нічого не зробила. Напевно, вона чекала від тебе чогось особливого?
- Чого ж?- А давай запитаємо її Душу! - Запропонував Господь і клацнув пальцями. Тут поруч виник образ матері - майже як живий, тільки напівпрозорий. Господь звернувся до неї:
- Здрастуй, Душа. До мене прийшла твоя
дочка. Вона запитує: чому ти виховувала її саме так, як ти це робила? Що
ти хотіла їй дати?
- Я хотіла дати їй силу. Вона росла такою слабкою, такою непристосованою, і зовсім не вміла постояти за себе. У стосунках зі мною вона повинна була навчитися захищати кордони свого особистого простору. Вона повинна була загартуватися і дозволити собі бути жорсткою, коли це треба, навчитися говорити «ні» і прямо заявляти про свої інтереси. Я досі не бачу результату, але буду пробувати ще і ще. Це те, що я повинна і хочу дати моїй дочці, щоб вона передала у спадок своїй, а та - своїй. Нехай у нашому роду більше ніколи не буде Жертв.
- А ти не боїшся, що вона може зненавидіти тебе?
- Я цього добиваюся. Тому що дозволивши собі ненавидіти, вона навчиться і любити. Поки ж вона вміє тільки жаліти - себе та інших, таки ж слабких, як вона, і на це йде вся її життєва сила. Вона не дозволяє собі навіть скаржитися, накопичуючи невиплакані сльози, і від цього все більше слабшає. Що ж вона зможе передати у спадок своїм дочкам?
- Чого ж ти чекаєш від неї?
- Чекаю, коли у відповідь на мої нападки вона твердо скаже: «Мама, стоп!». Коли вона стане дорослою. Коли Тирани відстануть від неї, тому що будуть поважати її кордони. Коли я зможу, нарешті, відпочити і побути мамою. Просто мамою ...
Маленька дитина, що втратила матір, обурюється і протестує. Коли
знову опиняється в безпеці, вона ще раз демонструє оточуючим свій
страх, обурення і протест: мене кинули! І мені було погано,
погано! І
заспокоюється тільки через деякий час.
Коли ж варто починати підготовку до школи? Відповідаю: почніть сьогодні!
У своїй роботі я часто чую таке запитання від батьків, дітям яких від 5 з половиною до 7 з половиною років. У чому ж полягає ота готовність?
Розгляньмо це питання на прикладі.Нещодавно до мене звернулася мама з хлопчиком шести років (назвімо його Васильком). Хлопчик бадьоро, з охотою, розповідав про себе, свої улюблені іграшки, своїх родичів та інші цікавинки, але тільки-но настав час виконувати завдання, Василько знітився, посмутнів. Було видно, що дитина тривожиться. Протягом усього заняття він пробував робити все по-своєму, на свій лад (замість людини малював ялинку, не хотів писати під диктовку, а малював щось своє). Загальна обізнаність хлопчика теж була низька. І це не дивно. Василько мав труднощі з виконанням інструкцій, він не звик себе до чогось «змушувати», робити те, що «треба», і, очевидно, зіткнувся з такою ситуацією вперше (до садка він не ходить). Тому-то очка дитини були на мокрому місці…
Я бачу: дитина не готова йти до школи, бо вона не вміє вчитися! Сама мама теж вважала, що дитині до школи ще «рано», але в її уявленні (як і в уявленні більшості батьків) це «рано» полягало в незнанні букв і лічби, у відсутності інших необхідних у школі навичок. Проте навички самі по собі не з’являються. Вони формуються під час навчального процесу. Найперше завдання – не «навчити букв», не «навчити цифр», а «навчити вчитися»! Тому важливо звернути увагу на те, як ваша дитина вчиться, а насамперед:
- чи охоче дитина береться до нових завдань?
- чи досить уважна дитина при виконанні завдань, чи часто відволікається, перемикається на гру і т. п.?
- чи вміє виконувати подані інструкції?
- чи потребує допомоги в роботі, а якщо так, то чи вміє користуватися навідними прикладами, чи вміє працювати за зразком?
Як допомогти дитині підготуватися до школи?
Відповідь дуже проста: без стресу. Працюючи з дитиною, слід уникати надто сильної мотивації на успіх, яка вганяє всю родину в стрес, так що в гонитві за знанням втрачається сам його сенс. В таких випадках дитина не вчиться самостійно працювати. Вона привчається боятися і з нетерпінням чекає на закінчення «тортур».
Часто теж чую таке: «Та він просто не хоче займатися. Лінивий». Або: «Хоч як я стараюся, до нього не доходить». Я в таке не вірю. Що таке лінь? Відсутність інтересу, волі чи «натхнення»? Коли так, то треба обов’язково розібратися в причинах такого стану дитини – як медичних, так і соціальних. Правильний підхід до такої ситуації – це активна співпраця з фахівцями. І грубою помилкою з боку батьків чи вихователів буде ставити на дитині штамп, що вона, мовляв, лінива чи нетямуща «від природи» – і після цього розслаблятися, бо ж «нічого тут не вдієш»…
Найкраще буде, коли сам дорослий займе позицію дослідника і спробує заохотити дитину разом з ним досліджувати світ (тобто постарається розбудити в неї пізнавальний інтерес). Коли дитина побачить перші результати та успіхи, то в неї з’явиться бажання вчитися, задоволення від пізнання нового. Їй сподобається думати, вона буде тішитися з власних успіхів. А це і є адекватна мотивація. Саме цього ми й маємо навчити дитину.
Отже, працюючи з дитиною, я зосереджую увагу не так на результаті, як на самому процесі роботи. Що це означає? Для мене дуже важливо, який у дитини настрій, чи з інтересом вона сприймає завдання, скільки часу вона потребує на роздуми, чи вміє користуватися підказками. Найважливішим своїм завданням я вважаю показати дитині: ЦЕ ЦІКАВО! Це така гра! Коли дитина вловлює це послання, вона раптом перестає бути лінивою, а очка починають світитися радісним «Я розумію!» І тоді процес пішов.
Щодо методичних порад, то на сьогодні корисних методик безліч. Їх автори рекомендують, як правило, щоденні заняття по 15-20 хв. Завдання повинні відповідати вікові, але для того, щоб дитина справді розвивалася, слід працювати «на невелике випередження».
Вміння, які повинна мати дитина у 6-7 років:
УВАГА:
- виконувати завдання не відволікаючись близько 15 хвилин;
- знаходити 5-6 відмінностей між предметами;
- утримувати в полі зору 8-10 предметів;
- самостійно, швидко і правильно виконувати завдання за зразком;
- точно копіювати продемонстрований візерунок або рух.
- запам’ятовувати 8-10 картинок;
- розповідати з пам’яті казки (дитячі оповідання), вірші, описувати з пам’яті зміст картинки;
- повторювати в точності текст з 3-4 речень.
- визначати послідовність подій;
- складати розрізану картинку з 9-10 частин;
- знаходити і вміти пояснити невідповідності на малюнках;
- знаходити і вміти пояснити відмінності між предметами і явищами;
- знаходити зайвий предмет, уміти пояснити свій вибір.
- називати числа в прямому і зворотньому порядку;
- співвідносити цифру і число предметів;
- складати і вирішувати задачі в одну дію на додавання і віднімання;
- оперувати арифметичними знаками;
- вимірювати довжину предметів з допомогою умовної мірки;
- визначати час за годинником.
- правильно вимовляти звуки;
- визначати місце звука в слові;
- використовувати в мовленні складні речення різних видів;
- складати розповідь за сюжетною картинкою (серією картинок);
- складати речення з 5-6 слів;
- ділити слова на склади.
- вільно володіти олівцем і пензликом при різних видах малювання;
- зображати на малюнку декілька предметів, пов’язуючи їх певним сюжетом;
- штрихувати чи розмальовувати малюнки, не виходячи за контури;
- передавати в малюнку точну форму предмета, пропорції, взаємне розташування частин.
- називати своє ім’я, прізвище, по-батькові;
- називати ім’я, прізвище, по-батькові батьків;
- знати назву свого міста (села), столиці, Батьківщини;
- знати послідовність пір року, частин доби, днів тижня;
- називати весняні, літні, осінні та зимові місяці;
- відрізняти диких тварин від свійських, перелітних птахів від зимуючих, садові квіти від польових, дерева від кущів;
- називати явища природи, нашу планету і її супутник.
Неважливо, якого віку дитина. Важливо, що ви почали позитивні зміни, прийняли важливе рішення і готові працювати! Навіть якщо дитина – ще немовля, починати не зарано. Ви обов’язково знайдете, як зацікавити його «корисною» грою. Якщо дитина вже школяр і ви помітили, що в неї труднощі в навчанні, – не впадайте у відчай. З адекватною допомогою дитина зможе їх подолати. І забудьте про штампи, страхи та стреси! Ви готові до нових відкриттів!
Переконай дитину зробити так,
як каже мама.
1. Перетворіть «Не роби так» в «Зроби так»
Не втікай! Чи не кусайся! - Говоримо ми, а дитина продовжує робити, що робила. Запропонуйте дитині варіант дії, який вам до душі.Приклад:
Не розмовляй з набитим ротом! - Скажи, коли прожуєш. Тоді я зможу зрозуміти, що ти мені хочеш сказати.
У деяких випадках можна кинути дитині виклик «Доведи, що я не правий» - «Змагаємося, я одягнуся швидше, ніж ти».
2. Перетворіть «Припини» в «Продовжуй»
Скористайтеся цією технікою, якщо вам не приходить в голову альтернатива діям дитини.Приклад:
Припини кусатися! - У тебе сверблять зубки? Хочеться кусатися? Ось тобі морквина. Кусай її.
Перестань малювати на стінах! - Ось тобі лист паперу, малюй тут.
3. Пропонуйте дієвий вибір
Є такі моменти, коли ви впевнені, що дитина скаже «ні»? Запропонувавши вибір, ви даєте їй відчуття причетності, і розуміння, що її бажання і потреби поважають і враховують.Приклад:
Треба одягнутися. - Ти сьогодні сам (-а) вибереш, що вдягнути, або мені вибрати?
Час обідати. Сідай за стіл. - Ти сьогодні сядеш поруч зі мною чи з татом?
Час лягати спати. - Яку тобі казку почитати перед сном - про Червону Шапочку або Трьох Поросят?
4. Отримайте згоду
Повсякденну рутину у вигляді миття посуду, походу в магазин і т.п. виконувати набагато легше, якщо сфокусуватися на позитивних результатах від цих дій. Миття посуду зробить нашу кухню чистою та охайною, після походу в магазин в будинку з'явиться їжа. Так і з дітьми - якщо дитина буде розуміти, що дасть їй дана дія, вона виконає це з великим натхненням.Приклад:
Прибери іграшки. - Прибери з підлоги іграшки, і ми зможемо потанцювати разом.Зроби уроки! - Якщо швидко впораєшся з уроками, зможеш з друзями піти покататися на роликах / піти поїсти морозиво / сходимо в кіно і т.п.
5. Опуститися на їхній рівень
У ситуаціях, коли дитина вас ігнорує, опустіться на її рівень - так, щоб ваші обличчя перебували на одному рівні, присядьте або візьміть на руки. Тим самим ви продемонструєте дитині свою готовність увійти в її світ.Приклад:
Дитина сидить за столом, але не їсть, а грається з їжею. Ви готуєте вечерю, періодично нагадуючи їй, що сидіти потрібно рівно, що слід їсти ложкою / вилкою і т.д. Дитина вас ігнорує. Сівши поруч з нею, ви звернете увагу, що вона захоплена своєю грою і можливо вас просто не чує. Сядьте поряд, встановіть зоровий контакт і поясніть, що їду треба їсти ложкою.
У ситуаціях, коли дитина вас ігнорує, опустіться на її рівень - так, щоб ваші обличчя перебували на одному рівні, присядьте або візьміть на руки. Тим самим ви продемонструєте дитині свою готовність увійти в її світ.Приклад:
Дитина сидить за столом, але не їсть, а грається з їжею. Ви готуєте вечерю, періодично нагадуючи їй, що сидіти потрібно рівно, що слід їсти ложкою / вилкою і т.д. Дитина вас ігнорує. Сівши поруч з нею, ви звернете увагу, що вона захоплена своєю грою і можливо вас просто не чує. Сядьте поряд, встановіть зоровий контакт і поясніть, що їду треба їсти ложкою.
6. Посуньтесь
Якщо ви знаходитесь обличчям до обличчя з кимось, це може трактуватися або як тісний зв'язок, або конфронтація. Якщо ж ви перебуваєте пліч-о-пліч, то така ситуація інтерпретується як рівноправні відносини. Якщо ви відчули ситуацію протистояння з дитиною, посуньтесь і займіть бічну позицію, розірвавши зоровий контакт.
7. Приєднайтесь до її діяльності
Дитина захоплена своєю діяльністю, а вам треба їй щось сказати. Опустіться на її рівень і проявіть інтерес, до того, чим вона захоплена. Відчуйте ситуацію, прокоментуйте, включіться в її діяльність. Такі регулярні «включення» - прекрасний спосіб розвивати ваші відносини.Приклад:Ви кличете дитину вечеряти. Вона вас ігнорує, повторюючи «Зараз». Подивіться, чим зайняті син або дочка, допоможіть закінчити ними розпочате.
Випробувавши методи на практиці, ви навчитеся застосовувати їх у комплексі. В їх застосуванні будьте послідовні і не забувайте підкріплювати слова справою.
Якщо ви знаходитесь обличчям до обличчя з кимось, це може трактуватися або як тісний зв'язок, або конфронтація. Якщо ж ви перебуваєте пліч-о-пліч, то така ситуація інтерпретується як рівноправні відносини. Якщо ви відчули ситуацію протистояння з дитиною, посуньтесь і займіть бічну позицію, розірвавши зоровий контакт.
7. Приєднайтесь до її діяльності
Дитина захоплена своєю діяльністю, а вам треба їй щось сказати. Опустіться на її рівень і проявіть інтерес, до того, чим вона захоплена. Відчуйте ситуацію, прокоментуйте, включіться в її діяльність. Такі регулярні «включення» - прекрасний спосіб розвивати ваші відносини.Приклад:Ви кличете дитину вечеряти. Вона вас ігнорує, повторюючи «Зараз». Подивіться, чим зайняті син або дочка, допоможіть закінчити ними розпочате.
Випробувавши методи на практиці, ви навчитеся застосовувати їх у комплексі. В їх застосуванні будьте послідовні і не забувайте підкріплювати слова справою.
Обов'язково хваліть своїх дітей. Але робіть це ефективно. Не просто «Молодець!». Помічайте, як дії дитини призводять до гарних результатів і які його якості при цьому були задіяні.
Дитина прибрала свої іграшки?
Скажіть:
Скажіть:
Яка чиста кімната (результат).
Ти всі свої іграшки склав (дія).
Молодчинка! ( якість).
Тільки в такій послідовності малюк зрозуміє, що ви його похвалили.
за автором Сью Бівер
Кризи - це етапи дорослішання. Як вижити і не втратити себе.
Особливості
виживання на гребені кризової хвилі:
Беріть підтримку.Чим більше опори в середовищі, тим стабільніше і стійкіше ваш стан, тим ви сильніші.На вас вже можуть спертися ваші діти, ви зможете дати підтримку тим, кому важливо бачити ваш розсудлива погляд, хто шукає опору в вас.Друзі на те й друзі, щоб на них можна було обпертися у складну хвилину. Кажете, просите про допомогу, просто вимовляв.
Економіть сили
Історія, розказана в п'ятий раз з переживанням моторошних, хворобливих моментів, несе повторну травматизацію - ви зірвете кірочку з рани, що почала гоїтися. Економте сили і розповідайте тим, кому важливо розповісти, хто дасть вам підтримку, а не почне вмирати разом з вами. Травмуючі, хворобливі подробиці залиште для самого близької вам людини і для свого психотерапевта, якщо такий вам знадобиться.
Залишайтеся в реальності, будьте тут і тепер.
Нафантазувати можна все що завгодно. Спирайтеся на здоровий глузд і факти. Немає необхідності прикрашати і замилювати ситуацію, але й зайвого жаху нагнітати теж не варто.
Не робіть таємниці для членів сім'ї.
Нічого так не відтягує на себе ресурс, як збереження таємниці. І нічого так не шкодить сім'ї, як внутрішньосімейні таємниці. Вони як чорні дірки тягнуть на себе енергію і отруюють життя не тільки тим, хто живе зараз, але і кільком поколінням вперед."Діти і домашні собаки знають все". (Анн Анселін Шутцберргер - професор психології, який вивчає вплив сімейних таємниць на наступні покоління.)Сімейна система - єдиний організм. Якщо хтось із родини не знає, що сталося, то він все одно відчуває, що щось сталося."Все, що замовчується в першому поколінні, друге носить у своєму тілі." (Анн Анселін Шутцберргер "Синдром Предків")
Не робіть таємницю для близьких друзів.
Друзі потрібні для того, щоб ви могли на них опертися. Це колосальний ресурс, немає сенсу капсулювати своє горе і носитися з ним як з писаною торбою. Діліться.
Знаходьте час для сліз.
Невиплакані сльози знайдуть вихід. Воно вам треба? Плачте. Виділіть собі місце і час для сліз, де ви зможете відвести душу і очиститися від горя. І тоді ваші сльози НЕ БУДУТЬ прориватися при кожному дотику до теми.
"Зустріч з примарами минулого".
Кризи величезною хвилею піднімають з дна "жахи нашого містечка" - конфлікти, таємниці, невиплакані втрати, незабуті образи, старі страхи і здавалося б, давно покійні сімейні історії. Все це, що живе під товстим шаром мулу буденності, піднімає свою голову, щоб бути почутим і можливо померти та завершити зараз.
"Біда не приходить одна".
Як розтривожений бджолиний вулик проблеми сипляться з усіх боків - те що раніше не помічалося і ігнорувалося, наштовхується на агресію і викликає конфлікт.Важкі події народжують багато тривоги, побоювань, страхів і тривожних очікувань. Нервозність витає в повітрі. Будь-яка випадкова іскра здатна викликати вибух.
Ті події, люди і обставини, які раніше викликали слабке роздратування, зараз починають дратувати, викликають нетерпимість і бажання "розібратися".
З іншого боку те, що раніше легко піддавалося контролю, лякає. Події, люди, взаємини, майбутні - викликає страх.
"У страху очі великі" - це звідси.
Історія, розказана в п'ятий раз з переживанням моторошних, хворобливих моментів, несе повторну травматизацію - ви зірвете кірочку з рани, що почала гоїтися. Економте сили і розповідайте тим, кому важливо розповісти, хто дасть вам підтримку, а не почне вмирати разом з вами. Травмуючі, хворобливі подробиці залиште для самого близької вам людини і для свого психотерапевта, якщо такий вам знадобиться.
Залишайтеся в реальності, будьте тут і тепер.
Нафантазувати можна все що завгодно. Спирайтеся на здоровий глузд і факти. Немає необхідності прикрашати і замилювати ситуацію, але й зайвого жаху нагнітати теж не варто.
Не робіть таємниці для членів сім'ї.
Нічого так не відтягує на себе ресурс, як збереження таємниці. І нічого так не шкодить сім'ї, як внутрішньосімейні таємниці. Вони як чорні дірки тягнуть на себе енергію і отруюють життя не тільки тим, хто живе зараз, але і кільком поколінням вперед."Діти і домашні собаки знають все". (Анн Анселін Шутцберргер - професор психології, який вивчає вплив сімейних таємниць на наступні покоління.)Сімейна система - єдиний організм. Якщо хтось із родини не знає, що сталося, то він все одно відчуває, що щось сталося."Все, що замовчується в першому поколінні, друге носить у своєму тілі." (Анн Анселін Шутцберргер "Синдром Предків")
Не робіть таємницю для близьких друзів.
Друзі потрібні для того, щоб ви могли на них опертися. Це колосальний ресурс, немає сенсу капсулювати своє горе і носитися з ним як з писаною торбою. Діліться.
Знаходьте час для сліз.
Невиплакані сльози знайдуть вихід. Воно вам треба? Плачте. Виділіть собі місце і час для сліз, де ви зможете відвести душу і очиститися від горя. І тоді ваші сльози НЕ БУДУТЬ прориватися при кожному дотику до теми.
"Зустріч з примарами минулого".
Кризи величезною хвилею піднімають з дна "жахи нашого містечка" - конфлікти, таємниці, невиплакані втрати, незабуті образи, старі страхи і здавалося б, давно покійні сімейні історії. Все це, що живе під товстим шаром мулу буденності, піднімає свою голову, щоб бути почутим і можливо померти та завершити зараз.
"Біда не приходить одна".
Як розтривожений бджолиний вулик проблеми сипляться з усіх боків - те що раніше не помічалося і ігнорувалося, наштовхується на агресію і викликає конфлікт.Важкі події народжують багато тривоги, побоювань, страхів і тривожних очікувань. Нервозність витає в повітрі. Будь-яка випадкова іскра здатна викликати вибух.
Ті події, люди і обставини, які раніше викликали слабке роздратування, зараз починають дратувати, викликають нетерпимість і бажання "розібратися".
З іншого боку те, що раніше легко піддавалося контролю, лякає. Події, люди, взаємини, майбутні - викликає страх.
"У страху очі великі" - це звідси.
Динаміка проживання почуттів:
За цією шкалою ви можете визначити, де ви знаходитесь, і що буде наступним етапом, якщо ви не зупинитеся і дозволите собі пройти до кінця і завершити цей свій досвід.
Ці стадії були запропоновані Елізабет Кюблер - Росс.
1. Шок і різкий занепад сил.
2. Відмова, заперечення.
"Ні, не може бути!"
3. Гнів.
3. Гнів.
Роздратування і лють витає в повітрі. Терміново шукається винуватий.
4. Страх. Депресія.
Виникнення депресії пов'язано з піднялися почуттями сорому і провини. Енергія падає до мінімуму.
5. Смуток.
Переломний, оздоровлюючі почуття. Перша ластівка прийняття.
6. Прийняття.
Подія і змінилися ситуація приймається як даність. Світ змінився, і це вже не викликає протистояння. Енергія починає підніматися вгору.
7. Прощання.
Відбувається відпускання того, з чим прийшов час попрощатися. З ілюзією про інше життя, з мріями, планами, надіями, які були "до"…
8. Пошук сенсу і повернення.
4. Страх. Депресія.
Виникнення депресії пов'язано з піднялися почуттями сорому і провини. Енергія падає до мінімуму.
5. Смуток.
Переломний, оздоровлюючі почуття. Перша ластівка прийняття.
6. Прийняття.
Подія і змінилися ситуація приймається як даність. Світ змінився, і це вже не викликає протистояння. Енергія починає підніматися вгору.
7. Прощання.
Відбувається відпускання того, з чим прийшов час попрощатися. З ілюзією про інше життя, з мріями, планами, надіями, які були "до"…
8. Пошук сенсу і повернення.
У всьому що сталося починає вимальовуватися сенс. Пройдений досвід інтегрується
і вплітається в загальну канву життя. З цього моменту він стає тим, на що можна
спиратися. Він ставати вашим надбанням і частиною вашої ідентичності. Ви стали
дорослішими.
9. Ясність і знайдений світ.
Світ змінився, але він не завалився. Він став оновленим, іншим. Щось пішло назавжди, з чим - то довелося розлучитися - з якимись планами, ілюзіями, мріями, своїми уявленнями про те, як має бути.
9. Ясність і знайдений світ.
Світ змінився, але він не завалився. Він став оновленим, іншим. Щось пішло назавжди, з чим - то довелося розлучитися - з якимись планами, ілюзіями, мріями, своїми уявленнями про те, як має бути.
Професія психолог
Що таке
психологія?Психологія - академічна і прикладна наука, що вивчає психічну
діяльність людини, її поведінку, способи взаємодії з зовнішнім світом і реакції
на нього. Існує безліч різних точок зору на те, що ж вивчає психологія.
У широкому сенсі у витоках цієї науки стоїть питання про те, чому людина
поводиться так чи інакше. Саме той момент, коли люди стали задаватися цим
питанням, і можна вважати днем народження психології. Перші психологи, якими по
суті були античні філософи, в своїх працях розглядали проблеми природи людини,
взаємодії і розділення його душі і розуму. До наших днів дійшла лише
класифікація темпераментів, складена Гіппократом, хоча численні ідеї,
висловлені Платоном також зробили вплив на уявлення про психіку, мотивації
людини і структурі людської особистості. Ще один автор, який вважається
родоначальником психології, Аристотель, у своєму трактаті «Про душу» дав
розгорнутий аналіз предмета психологічного дослідження. З плином часу
психологія набувала все більшу самостійність від інших сфер знань - в цьому
сенсі поворотним став XIX століття, коли психологія остаточно виділилася в
окрему науку з відповідних областей філософії та медицини. У XX столітті
публікація робіт Зигмунда Фрейда по суті спровокувала революцію в психології:
на основі його праць почав активно розвиватися психоаналіз, що виходить з
постулатів про те, що людина - система з декількох незалежних структур
особистості, що борються один з одним. Таким чином, знадобилося більше 23
століть, щоб людство усвідомило, наскільки корисна і необхідна психологія для
комфортного існування особистості в сучасному світі. І з кожним роком інтерес
до психології як до прикладної науки тільки зростає. Адже всі члени розвиненого
суспільства щодня відчувають на собі негативні наслідки стресу, сегрегації і
стрімкого способу життя в перенасиченому інформаційному просторі. У професійній
психологічної допомоги потребують все більше людей, а професія психолога
сьогодні - одна з найбільш потрібних. Сучасна психологія має безліч напрямків
- це і соціальна психологія, психологія конфлікту, психологія особистості,
сімейна психологія, психологія розвитку, психологія реклами та багато інших.
Психологія приходить на допомогу тим, хто потрапив у важку життєву ситуацію, а
також допомагає людям стати більш гармонійними і ефективними особистостями. Хто
такий психолог? У першу чергу психолог - це дипломований фахівець в області
психології. Професійні психологи можуть докласти свої
навички та знання в наступних сферах: Охорона здоров'я - приватне психологічне
консультування, прийом пацієнтів в кабінетах психологічної допомоги. Освіта -
психологічний супровід школярів, педагогів, а також викладацька діяльність.
Бізнес - проведення тренінгів для підвищення ефективності реалізації здібностей
співробітників, коучинг, підбір та атестація кадрів. Силові структури (МНС,
ФСБ, МВС) - допомога у подоланні посттравматичних стресів, підбір та підготовка
кадрів та їх атестація. Пенітенціарна система - психологічна підтримка
співробітників і психологічна експертиза. Також психологи можуть працювати
менеджерами з управління персоналом, консультантами в сферах юриспруденції,
управління, реклами, маркетингу, шоу-бізнесу та багатьох інших.
Немає коментарів:
Дописати коментар